Нова українська школа: порадник для вчителя - Плеяди 2017

РОЗДІЛ 7. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

Будь-яка оцінка бере за мірило певну мету та має сенс і значення тільки для того, хто визнає цю мету.

Вільгельм Віндельбанд

МЕТА І ЦІЛІ ОЦІНЮВАННЯ У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентнос­тей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосере­джуються на тому, чого НЕ знають чи НЕ вміють робити учні, відходять у минуле, на перший план виходять методи і форми оцінювання, які зосереджуються на про­тилежному - що знають і що вміють робити учні.

Формувальне оцінювання

У Державному стандарті початкової загальної ос­віти заявлено рекомендацію впроваджувати фор­мувальне оцінювання навчальних досягнень учнів. За формувальним оцінюванням відстежується особистісний розвиток дитини та хід опановування нею навчального досвіду як основи компетентності.

Таке оцінювання дозволяє:

· вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку учнів;

· оцінити або визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього процесу;

· вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаровуванню;

· мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати;

· виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, відсутність побоювання помилитися, переконання у своїх можливостях і здібностях.

Отже, в сучасній школі змінюється загальна мета оцінювання - вона перестає бути лише інструментом оцінювання успішності учня, а стає засобом навчання для вчителя також.

Цілі оцінювання

У рамках загальної мети основними цілями оціню­вання є такі:

Порівняння наявного рівня сформованості компетентності з очікуваними результатами

Це найбільш загальна ціль оцінювання, яка відпові­дає традиційній філософії оцінювання.

Це спроба оцінити знання та вміння, які демонструє учень під час проведення різних способів оцінки на певному завершальному етапі (наприклад, під час підсумкового контролю).

Здійснення моніторингу прогресу учня

Оцінювання є частиною процесу навчання і має розглядатися як серія дій, а не одноразовий захід. Постійне оцінювання дозволяє учням удосконалю­вати власні знання і демонструвати цей прогрес під час подальшого оцінювання.

Визначення дітей з особливими освітніми потребами

Процес оцінювання дає можливість виявити дітей, які можуть потребувати додаткової підтримки в ос­вітньому процесі внаслідок різних чинників - пору­шень психофізичного розвитку, інших соціальних та економічних чинників.

Оцінювання методів викладання

Результати оцінювання можуть визначати необ­хідність продовження чи зміни у підходах до ме­тодів викладання. Якщо результати оцінювання демонструють низький рівень оволодіння очікува­ними результатами для більшості учнів, методи ви­кладання мають бути переглянуті.

Перегляд змісту навчальної програми

Оцінювання може також визначати частини нав­чальної програми, які потребують перегляду - нап­риклад, коли оволодіння певними знаннями чи вмін­нями передбачається на більш пізньому етапі або в рамках вивчення інших навчальних предметів. Це також може свідчити про те, що певний навчальний матеріал може бути наданий учням для самостійного вивчення і не потребує багато часу для викладання.

Надання інформації батькам

Результати оцінювання є чудовою інформацією для обговорення її з батьками дитини під час ін­дивідуальних зустрічей. Батьки можуть побачити прогрес у розвитку дитини, оволодіння тими чи іншими компетентностями, обговорити види нав­чальної діяльності, які вони можуть здійснювати в домашніх умовах.

Надання підтримки учням у самооцінюванні

Оцінювання може використовуватися учнями для визначення сфер, які потребують покращення знань чи вмінь і допомагають учням краще підготу­ватися до наступного оцінювання у цій сфері.

У сучасній школі вчителі використовують аутентичне оцінювання, що здійсню­ється в процесі навчання дітей і охоплює такі форми і методи оцінювання як спо­стереження, ведення записів, надання зворотного зв’язку та ін. Такий підхід до оці­нювання суттєво відрізняється від традиційного підходу, де вчителі повністю покла­даються на контрольні завдання для того, щоб отримати необхідну інформацію про дитину. При цьому вони мотивують учнів, хвалячи «кращих» і критикуюючи тих, хто не справляється із завданнями. В останньому випадку головною є сама оцінка.

У сучасному класі оцінювання - це процес, який має здійснюватися регулярно.

КОЛИ ПОЧИНАТИ ОЦІНЮВАННЯ?

Починати оцінювання потрібно у перший шкільний день, якщо не раніше! Оцінювання, що здійснюється на початку навчального року, допомагає вчителю прийняти відповід­ні рішення щодо організації освітнього середовища в кла­сі, розкладу навчальних занять.

При цьому вчитель відповідає на такі запитання:

· Якими знаннями і вміннями володіють учні?

· Якими є їхні навчальні стилі (наприклад, який спосіб сприйняття ін­формації переважає)?

· Якими є їхні інтереси?

· Цю інформацію вчитель може отримати від батьків дитини або від вихователів дитячого садка, де перебувала дитина. Але найважливіші дані вчитель отримує, спостерігаючи за роботою дітей у класі.

Так, у перший місяць навчального року можна відмітити, що

Тучні по-різному підходять до виконання завдань з математики: Андрійко любить виконувати завдання разом з Миколою, Оля любить використовувати кубики, Оленка - виконує завдання у вигляді малюнків.

· Знаючи про різні способи навчання, вчитель забезпечить різні навчальні матеріали - кубики, папір для малювання, можливість працювати у малій групі.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ЗАПИСИ

Спостереження є важливою складовою у процесі постій­ного процесу оцінювання. Записи спостережень у класі, записи життєвих випадків, портфоліо зі зразками дитячих робіт, опитувальники батьків та інтерв'ю з батьками - все це забезпечує вагомі джерела для оцінювання прогресу дітей у школі. За допомогою спостережень та індивідуа­лізованого оцінювання вчителі враховують індивідуальні відмінності дітей відповідно до загальних етапів дитячого розвитку.

Спостереження за розвитком дитини дають можливість для вчителя внести зміни до навчального плану у відпо­відності до індивідуальних особливостей дітей та індиві­дуалізувати навчальні заняття. Результати спостережень є чудовою інформацією, якою вчитель може поділитися з батьками, інформуючи їх про розвиток дітей.

Для того щоб учителю лег­ше було визначитися за чим саме спостерігати, про­понуємо Форму спостере­ження за дітьми 6-10 річно­го віку, яку використовують вчителі, працюючи за прог­рамою «Крок за кроком». Додаток В.

Ця Форма разом із зразками дитячих робіт у портфоліо забезпечує батькам цілісну картину розвитку дитини у кожній із сфер розвитку дитини.

Учитель має змогу пов’язати конкретні очікувані результати із дійс­ною поведінкою. Розвиток дитини розглядається на основі її здібнос­тей, які дитина демонструє та які можна спостерігати. Батьки ціну­ють такий індивідуальний підхід до оцінювання розвитку своїх дітей.

ДІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Якщо дитина не виявляє певні вміння та навички навіть після того як вчи­тель здійснив зміни в організації навчального середовища чи у видах на­вчальної діяльності, зміни в навчальних матеріалах, це може означати, що вчителю буде потрібна професійна підтримка з боку інших фахівців - пси­холога, логопеда, спеціального педагога та ін.

Ці фахівці зможуть допомогти вчителю у здійсненні необхідних адаптацій і модифікацій, а також, за потреби, допомогти у розробленні індивідуальної програми розвитку.

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ ОЦІНЮВАННЯ

Вербальне оцінювання

Відповідно до чинного законодавства (http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/6026-) оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу здійснюється вербально, а за рішенням педагогічної ради навчального закладу словесна характеристика знань, умінь і навичок може надаватися і учням другого класу.

Це пов’язано з тим, що у дітей ще недостатньо сформовані пізнавальні проце­си, мовлення, саморегуляція, що впливає на рівень засвоєння знань, які вчи­тель змушений оцінювати низькими балами. Таким чином стимулююча функ­ція оцінки може перетворюватися на чинник, який спричиняє тривожність, страх отримати низькі бали, невпевненість в собі, і може гальмувати розвиток навчальної діяльності учня.

Використовуючи словесне оцінювання, варто пам’ятати, що вчитель має оцінювати результат роботи, а не особистісні якості дитини, її піз­навальні процеси (увага, сприймання, пам’ять, мислення), темп роботи.

Це пов’язано з тим, що молодші школярі ще нездатні відокремлювати негатив­ні результати своїх дій і вчинків від власної позитивної оцінки.

Це потрібно підкреслювати не лише в розгорнутому словесному оці­нюванні, а й у лаконічних висловлюваннях.

Наприклад, «я задоволена тим, як ти написав», краще, ніж «моло­дець», оскільки в першому випадку оцінюється те, що виконав учень, а в другому - його особистість.

Відстеження індиві­дуальних досягнень учнів

Іншим важливим аспектом оцінювання у першому індивідуальних класі є його спрямованість на відстеження індиві­дуальних досягнень кожної дитини, не порівнюючи їх з досягненнями інших дітей.

Це важливо для всіх дітей, а для дітей з особливими освітніми потребами - це вкрай важливо, оскільки у порівнянні з іншими дітьми вони виглядатимуть най­менш успішними.

Саме тому, оцінюючи знання, уміння й навички учнів, не слід вда­ватися до замінників балів: «зірочок», «білочок», «черепашок» тощо. Недопустимо вивішувати у класі «Екран успішності», у якому порів­нюються досягнення учнів між собою. Замінники балів не мають бути причиною заохочення або покарання дитини з боку учителя і батьків.

Надання зворотного зв’язку

В особистісно зорієнтованому класі вчитель часто здійснює зворотний зв’язок з дітьми щодо їхніх ро­біт. Мотивація дітей зростає, коли вони бачать, що вчитель цікавиться їхньою роботою та спрямовує їх.

Це також допомагає дітям вирішувати проблеми, поглиблювати своє розуміння.

Важливо пам’ятати, що зворотний зв’язок має позитивний характер, є конкретним і значущим. Він не має бути порожньою похвалою на кшталт: «Це найкраща думка, яку я коли-небудь чула!», адже діти мо­жуть здогадатися, що насправді це не так. Вчитель також має уника­ти загальних суджень, таких як «хороший», «поганий».

Корисніше і переконливіше для учнів буде почути від вчителя, що є добре у їхній роботі і що можна поліпшити.

Отже, краще замість «хороша робота» скажіть так: «Ти старанно попрацював / ла над завданням і вирішив / ла його двома способами, де обидва способи - правильні!». Замість «хороша ідея» скажіть: «Ідея цікава. Ти багато дізнався / лась про мурах.

А що ще ти хочеш про них дізнатися?».

Якими можуть бути інструменти зворотного зв’язку?

Насамперед, вони є універсальними для використання як при викладанні різних навчальних предметів, так і в різних класах. Найпростішими, з яких можна розпоча­ти роботу в першому класі, є такі:

«Долоньки»

Під час пояснення якогось завдання учням пропонується дати сигнал певним кольором вирізаної з цупкого паперу долонь­ки: білим - «все зрозуміло» або «впораюсь самостійно», чер­воним - «потрібно пояснити ще раз» або «потрібна допомога».

«Світлофор»

Учитель домовляється з учнями, що вони час від часу будуть подавати незвичні сигнали: якщо під час виконання завдання все зрозуміло і дається легко, то на полі зошита учні малю­ють зелений кружок; якщо мають якусь перешкоду чи сум­нів - жовтий; якщо не знають, як виконувати, - червоний.

«Ліхтарик»

Сигнал подібний до попереднього, але використовується для реагування учнями на вже виконане завдання: на полі робо­чої сторінки учні малюють вертикальну лінію («стовп» ліхтаря) й позначають на ній кружком («плафон») рівень успішності - кружок наверху означає, наприклад, що роботою задоволе­ний, вона - на думку дитини - виконана добре; посередині - є сумніви, хочеться щось покращити; внизу - не задоволений роботою, відчуває труднощі.

https://www.youtube.com/watch?v=x-ToQQFy3NI&t=473s

Контрольно-оцінювальна діяльність

При формуванні контрольно-оцінювальної діяль­ності молодшого школяра у процесі становлення навчальної діяльності важливо, щоб зовнішні мо­тиви (які спонукає оцінка), переросли у внутріш­ні: «навчаюсь, тому що мені цікаво пізнати щось нове», «тому що подобається процес навчання». Розвиток внутрішніх мотивів пов’язаний з формуванням навчальних дій контролю та оцінки, які є складовими навчальної діяльності (Д. Б. Ельконін, В. В. Давидов), основою яких є самоконтроль і самооцінювання - система дій, за допомогою яких учень перевіряє власну діяльність.

Самооцінювання може здійснюватися на різних етапах навчальної діяльно­сті - як на етапі планування виконання навчального завдання (вироблення критеріїв оцінки), так і по завершенню його виконання (оцінка учнем влас­ної роботи за виробленими критеріями).

Важливим у цьому є оцінювання вчителем за тими ж критеріями, по­рівнянні оцінки вчителя і учня та з’ясування розбіжностей в оцінці.

Продукти навчальної діяльності учень і вчитель вміщують у портфоліо.

ТЕХНОЛОГІЯ ПОРТФОЛІО

Забезпечує вчителя обґрунтованою інформацією про процес і результати навчальної діяльності учня.

Портфоліо, вважається «аутентичним», тобто найбільш наближеним до реального оцінювання.

Однією з важливих технологій оцінювання у початковій школі, особливо у першому класі, є технологія портфоліо, яка відрізняється від традиційних методів оцінювання тим, що забезпечує вчителя обґрунтованою інформацією про процес і результати навчальної діяльності учня, за­безпечуючи при цьому можливості для здійснення влас­них оцінних суджень щодо результатів своєї діяльності.

Портфоліо, яке з’явилося у світовому освітньому просто­рі у 90-х роках як інноваційна форма оцінювання і фор­ма накопичення інформації, вважається «аутентичним», тобто істинним, найбільш наближеним до реального оці­нювання, до індивідуалізованої оцінки, зорієнтованої не лише на процес оцінювання, а й самооцінювання.

Що таке портфоліо?

Портфоліо - це інструмент, який демонструє, чого досягла дитина. Це не спосіб планування роботи з дитиною.

Проте, педагог може використовувати інформацію з портфоліо для того, щоб розробляти подальші плани роботи - адже потрібно спо­чатку знати, що вже вміє робити дитина, для того щоб планувати нас­тупні кроки.

Користуючись інформацією з портфоліо, педагог також дізнається про сильні і слабкі сторони дитини, про хід її мислення, про прогрес в опануванні навичками тощо.

Портфоліо завжди візуалізоване - зазвичай, у вигляді спеціальної папки. Однак його зміст не зводиться лише до колекції учнівських робіт.

Портфоліо - це спеціально спланована та орга­нізована індивідуальна добірка матеріалів і до­кументів, яка демонструє зусилля, динаміку і досягнення учнів у різних сферах.

Ось чому кінцеву мету навчального портфоліо вбачають в унаочненні прогресу навчання за результатами навчальної діяльності.

Формування портфоліо здійснюється суб’єктивно. У процесі вибору робіт для порт­фоліо вчителю важливо дати відповіді на такі запитання:

· Що добре вдається цьому конкретному учневі?

· Який прогрес у формуванні відповідної компетентності (компетентнос­тей) демонструє ця робота учня?

· Яким чином ця робота співвідноситься з іншими роботами, що містять­ся у портфоліо?

Зазвичай розрізняють три основні види портфоліо, кожен з яких має свої сильні і слабкі сторони:

Робоче (загальне) портфоліо

Робоче (загальне) портфоліо - до його створення долучаються усі: вчитель, учень, батьки. Добираються як поточні роботи, так і зразки підсумкових робіт.

Позитивними сторонами цього виду портфоліо є те, що воно найбільш точ­но відображає прогрес розвитку дитини, показуючи її щоденний прогрес.

Слабкими сторонами є те, що воно може містити дуже багато різних зраз­ків робіт і створювати ситуацію, коли лише педагог бере відповідальність за його наповнення. Щоб уникнути цього, потрібно утримувати портфоліо в доступному для дитини місці.

Демонстраційне портфоліо (учнівське портфоліо)

Демонстраційне портфоліо (учнівське портфоліо) - містить лише найкращі роботи учня, які обираються самим учнем.

Такий вид портфоліо є досить сильною мотивацією для дитини виконувати роботи, що демонструють її найкращі здібності.

Слабкою стороною демонстраційного портфоліо є те, що у більшості ви­падків воно може не відображати щоденну діяльність дитини. Наприклад, для дитини з особливими освітніми потребами таке портфоліо не показує її слабкі місця та сфери, де потрібна додаткова допомога.

Портфоліо вчителя

Портфоліо вчителя - таке портфоліо містить контрольні (тестові) завдання і зразки робіт, вибрані самим учителем.

У вчительське портфоліо вкладаються продукти навчальної діяльно­сті, які засвідчують її динаміку, а не лише абсолютні оцінки. Так розділ учительського портфоліо: «Досягнення учня у навчанні» (сторінки: Нав­чання грамоти; Письмо; Математика) може вміщувати графіки швидкості читання; навчальні досягнення, фіксовані оцінкою у вигляді дробу: зна­менник вказує на кількість помилок, які допустив учень у попередній ро­боті, а чисельник - кількість помилок у цій роботі.

Іншими розділами вчительського портфоліо можуть бути такі: розділ «Со­ціальна компетентність учня», в якому міститимуться записи вчителя про особливості співпраці учня з однокласниками, особливості спілкування з однолітками та дорослими. При цьому важливо відмічати чинники, які призводять до труднощів у соціалізації (особливості поведінки, комуніка­тивна діяльність), а також позитивні сторони, які слугують підґрунтям для поліпшення соціальних контактів дитини. Розділ «Суспільна робота учня» може містити перелік доручень, які дитина виконує у класі і в школі. У роз­ділі «Творчі роботи» можуть бути як самі роботи учня, які не увійшли до учнівського портфоліо, так і фотографії робіт.

Часто педагоги можуть одночасно використовувати елементи усіх трьох видів портфоліо. Кожен навчальний заклад і кожен вчитель має знайти спосіб, який є найбільш ефективним для того, щоб якомога більше дізнатися про дитину і забез­печити її додаткові потреби.

Як виглядає портфоліо учня початкової школи?

· В першу чергу воно має бути яскравим, можливо, пов’язане з улюбле­ними мультиплікаційними героями дитини.

· Учнівське портфоліо має відображати усі досягнення дитини; позитивні емоції, виражені в творчих роботах тощо.

· Створення учнівського портфоліо допоможе вчителю більше дізнатися про дитину.

https://sidorovaoksana.wordpress.com/портфоліо-учня/

https://urok-ua.com/portfolio-uchnya/

https://www.slideshare.net/liliva1983/ss-67530552

https://www.slideshare.net/vagilnvtska/ss-59492073

Структура учнівського портфоліо

На сьогодні яких-небудь жорстко встановлених правил і вимог, що регламентують структуру портфоліо учня початкової школи, немає. Тому рекомендується використовувати зазначений нижче перелік розділів, які дають можливість повною мірою досягти цілей.

1. Титульний аркуш «Це Я». Містить інформацію про адресу і най­менування навчального закладу, прізвище, ім’я, по-батькові учня і клас. За бажанням можна опублікувати на титульному аркуші фо­тографію учня.

2. «Мої фотографії». На цій сторінці портфоліо можна опублікувати як сімейні фотографії, так і фотографії самого учня.

3. «Моя сім’я». Тут вказується інформація про склад сім’ї учня. Ці сторінки можна присвятити найріднішим, близьким людям, а саме батькам, братам, сестрам, бабусям і дідусям, доповнити альбом відповідними фотографіями.

4. «Що я вмію і люблю робити». Цей розділ дозволяє проілюст­рувати навички і захоплення учня. У розділі «Я умію робити» рекомендується вказати найбільш значимі досягнення учня. Це не обов’язково має відноситися до навчання. Наприклад, якщо дити­на навчилася плавати цього літа, то для першого або другого кла­су це також є досягненням. У розділі «Я люблю робити» рекомен­дується вказати відомості про інтереси і захоплення учня. У розділі «Мої захоплення» зазначаються захоплення дитини. Буде чудово, якщо ці захоплення матимуть практичну основу і будуть представ­лені оригінальними виробами, аплікаціями, які прикріпляються.

У процесі навчання ця ін­формація може допомог­ти педагогам розвинути наявні у дитини здібності, а також знайти серед од­нокласників однодумців і друзів.

5. «Мій режим дня» Цей розділ портфоліо дає учневі навички плану­вання. Буде корисно, якщо поля цієї форми учень заповнить самостійно, а ви йому потім допоможете звести інформацію за часом тих або інших справ. Рекомендуємо роз- друкувати цей лист портфоліо і повісити його вдома поряд із ро­бочим місцем учня. У вкладці «Моя улюблена їжа» буде дуже ці­каво написати не лише про смакові переваги, але також розкри­ти секрети парочки рецептів.

6. «Мої досягнення і плани». Інформація в цьому розділі дозволяє педагогам зорієнтува­тися в сильних сторо­нах учня, зрозуміти його прагнення і бажання от­римати додаткові знан­ня і навички, або ж пе­реконатися в тому, що в учня вже існує деякий план дій, послідовне виконання якого дозволить йому зрештою досягти поставленої мети. На сторіночці «Мої досягнення» запи­суються усі результати досягнень дитини. Що, де і коли відбулося. Не забувайте вкладати сюди подяки, грамоти, якщо такі є.

7. «Моя зайнятість в гуртках, секціях і клубах». Тут необхідно вказати інформацію про назву гуртка, секції або клубу, назву уста­нови, в якій проводяться зайняття і час, впродовж якого учень приймав або бере участь в діяльності гуртка або клубу.

8. «Моя творчість» (літературні роботи). Цей розділ не є обов’яз­ковим. У початкових класах рівень освіти в області літератури, як правило, ще не на стільки високий, щоб учень вже мав необхідні навички складати які-небудь вірші або оповідання, і в той же час, бувають виключення.

9. На сторінці «Мої малюнки», можна вклеїти малюнки, зроблені учнем, або роздрукувати лист цього розділу (краще в декількох екземплярах) і попросити вашу дитину намалювати що-небудь.

10. «Мої успіхи в навчанні» (роботи, які дитина вибере самостійно). Пам’ятаймо, що портфоліо має бути максимально орієнтованим на дитину. Коли дитині дається можливість вибирати свої робо­ти, тим самим створюється ситуація, у якій саме дитина починає визначати критерії, за якими її роботи будуть оцінюватися. Знаючи мету зберігання тієї чи іншої роботи, діти починають розуміти певні характеристики своєї роботи.

Портфоліо може містити багато різних видів робіт, які розміщу­ються у портфоліо педагогом, дитиною та батьками, як наприклад:

Зразки письмових робіт

Форми самооцінювання

Малюнки

Коментарі батьків

Опитувальники

Зразки робіт у рамках окремих предметів

Коментарі педагога

Приклади вирішення проблем

Фотографії

Список прочитаних книг 4

Спостереження

Щоденники

ПРАКТИЧНА ВПРАВА

На завершення пропонуємо перевірити свою готовність до аутентичного самооцінювання за критеріями, розробленими Міжнародною асоціацією «Крок за кроком» (www.issa.nl) в рамках розробки міжнародних принципів якості діяльності вчителя початкових класів.

КРИТЕРІЙ ЯКОСТІ

ЗАПИТАННЯ: ЧИ ЧАСТО Я:

Педагоги постійно використовують різноманітні методи оцінювання, уникаючи упередженості й ярликів.

• Збираю зразки письмових і творчих робіт дітей, аудіозаписи надиктованих історій, записи про реакції дітей на літературні твори, фото їхніх робіт у групових проектах?

• Можу продемонструвати переваги та обмежен­ня того чи іншого методу оцінки та пояснити свій вибір?

Що ще я роблю?______________________________________

Педагоги допомагають дітям опановувати вміння оцінювати свої власні роботи і роботи своїх однолітків.

• Пропоную дітям висловлювати свої зауваження про власну роботу та вислуховувати зауваження інших?

• Заохочую дітей уважно слухати під час обгово­рень чи усних презентацій?

• Заохочую дітей слухати «критично»?

• Заохочую дітей брати участь у розробленні кри­теріїв оцінки?

• Розповідаю дітям про критерії оцінки заздалегідь?

Що ще я роблю?______________________________________