Навчальна програма - Математика 1 клас - 2020

Особливості будови та реалізації програми

Програму розроблено на підставі компетентнісного, діяльнісного, проблемно-орієнтованого, інтегрованого та особистісно зорієнтованого підходів. Реалізуючи компетентнісний підхід, у програмі визначено мету навчання, яка полягає у формуванні ключових і предметної математичної компетентностей; визначено можливості курсу математики початкової школи для формування в учнів ключових компетентностей (компетентнісний потенціал освітньої галузі «Математика»), а також визначено поняття предметної математичної компетентності випускника початкової школи та основні її ознаки.

Структуру предметної математичної компетентності подано у вигляді композиції складників: обчислювального, вимірювального, геометричного, алгебраїчного, інформаційно-графічного, логічного, комунікативного. У пояснювальній записці презентовано змістові лінії, на матеріалі яких відбувається формування певних складників предметної математичної компетентності: «Числа. Дії з числами», «Геометричні фігури», «Вирази. Рівності. Нерівності», «Робота з даними», «Математичні задачі і дослідження».

Новацією програми є те, що в ній чітко зазначено, які саме складники предметної математичної компетентності формуються в ході опанування учнями певної змістової лінії, причому акцентовано увагу на які складники здійснюється основний (домінуючий) вплив, а на які складники вплив здійснюється у фоновому режимі.

Базис предметної математичної компетентності становлять знання, вміння й навички відповідно до кожного складника. Предметна математична компетентність, як і будь-яка компетентність, містить мотиваційний, когнітивний, діяльнісний і рефлексивний компоненти. У програмі розкриваються два з них — когнітивний і діяльнісний, але вчитель має відслідковувати та стимулювати розвиток в учнів мотиваційного та рефлексивного компонентів. Це можливо реалізувати засобами формувального оцінювання.

Компетентність розуміється як здатність ефективно діяти, тому формування предметної математичної та ключових компетентностей учнів 1-4-х класів відбувається на засадах діяльнісного підходу, який передбачає формування дій, які складають ту чи іншу діяльність, зокрема, математичну діяльність. Із огляду на те, що формування в учнів умінь та навичок у виконанні певних дій є тривалим процесом, у результативній частині програми для певних етапів навчання визначено бажаний рівень їх сформованості, причому досягнення вищого рівня може бути пролонговано у часі. Крім того, у програмі реалізовано випереджальне навчання, яке знайшло втілення в принципі «ножиць»: даємо за максимумом, а запитуємо за мінімумом. Таким чином, деякі елементи змісту вводяться з метою пропедевтики певних питань, які будуть розглядатися на наступних етапах навчання, вони не є предметом перевірки й оцінювання.

Таким чином, у програмі закладено можливості для реалізації в методичній системі навчання математики учнів початкової школи закономірностей формування розумових дій, що забезпечують високу ефективність навчання вмінням і навичкам.

У результативній частині програми акцентовано увагу на навчальних досягненнях діяльнісного характеру — вони переважають у всіх змістових лініях. Водночас, перевага діяльнісних результатів не применшує вагомість знаннєвих, оскільки математичні уміння й навички ґрунтуються на математичних знаннях, які подаються у вигляді уявлень, понять, законів, залежностей, закономірностей. Логіка формування математичної та інших ключових компетентностей розгортається від навчання учнів математичної діяльності до узагальнення способів дії, математичних фактів, формулювання математичних понять.

У змістовій частині програми закладено можливості для реалізації проблемно-орієнтованого підходу. Зміст навчання розвивається від простого (часткового) до складного (загального). Це створює можливості побудови методики навчання на підставі зіставлення нового з вивченим раніше, що є основою для створення проблемної ситуації; результатом її розв'язання є «відкриття» і формулювання учнями орієнтувальної основи дії.

Динаміка розгортання змісту навчання дозволяє вчителю організовувати узагальнення математичних способів дії від вузького емпіричного (для окремих часткових випадків) до узагальнення вищого порядку - теоретичного (для загальних випадків). У такий спосіб знання, вміння й навички учнів із окремих питань програми зводяться в систему, для дітей стають явними зв'язки між ними; предметом дослідження є залежність способу дії від варіації вихідних умов, що, у свою чергу, інтегрує — поєднує знання окремих тем курсу математики початкової школи. У такий спосіб здійснюється внутрішньопредметна інтеграція, котра розглядається як виокремлення взаємозв'язків споріднених тем, об'єднання та структурування математичних понять, фактів і способів дій, підвищення інтенсивності взаємодії між елементами системи, впорядковане функціонування її компонентів.

Міжпредметна інтеграція може бути реалізована як у системі навчальних завдань до уроку математики, так і шляхом використання математичних знань, умінь і навичок у вивченні інших освітніх галузей. З метою презентації можливих напрямів міжпредметної інтеграції у програмі кожного класу подано структурно-логічну схему можливостей застосування інформації з інших освітніх галузей.

Наприклад, у ході вивченні на уроках математики ознак і властивостей предметів, порівняння, узагальнення й класифікації у сюжетах задач, можна використовувати знання дітей флори і фауни нашої планети. Вивчаючи цифри як позначки для запису чисел, можна провести аналогію із буквами, які так само є позначками звуків мовлення. Вивчення величин та їх вимірювання, зокрема маси, об'єму тощо дозволяє організувати відповідні бесіди, під час яких актуалізуються знання учнів про природу; розв'язуючи задачі з величинами «ціна, кількість, вартість», «продуктивність праці, час роботи, загальний виробіток», застосовуємо знання з суспільствознавчої галузі тощо. Вивчення геометричних фігур можна інтегрувати з відповідними завданнями, які учні виконують на уроках технологічної галузі, мистецтва.

Не менш важливою для досягнення позитивних результатів навчання математики є інтеграція дидактичних принципів, методична інтеграція на основі взаємодії методів та прийомів навчання математики, інтеграція різноманітних форм діяльності учнів (ігрової, навчальної, художньої, рухової, трудової), запровадження інтегрованих форм організації спільної діяльності вчителя та учнів та самостійної роботи учнів тощо. Ці види інтеграції в навчанні математики реалізує вчитель безпосередньо на уроці відповідно до його мети та завдань із врахуванням можливостей певних видів інтеграції за умов їх доцільності. В освітніх ситуаціях, коли організовуються інтегровані заняття, інтегровані дні, навчальні проекти тощо з використанням змісту математичної галузі обов'язковим є виконання відповідних вимог навчальної програми з математики.

З метою реалізації особистісно зорієнтованого навчання, врахування пізнавальних потреб і можливостей учнів до програми кожного класу додано перелік додаткових питань. Із врахуванням особливостей та нтелектуальних можливостей учнів класу вчитель обирає ті питання, які вважає доцільними розглянути зі своїми учнями. Результати вивчення цих питань не підлягають перевірці та оцінюванню.