Читання розробки уроків та методичні рекомендації - Нова українська школа - 2021

Верба красна, верба рясна

Мета: поглибити знання дітей про вербу, народні традиції та свята, пов’язані з нею; розвивати мовленнєву діяльність учнів, образне мислення, будити уяву дітей, удосконалювати техніку читання, збагачувати словниковий запас, прищеплювати інтерес до читання, любов до навколишньої природи.

Обладнання: малюнки, ілюстрації, гілочки верби, вироби з верби.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми уроку.

1. Вступне слово вчителя.

Діти, ми живемо в Україні, багатій і красивій землі. Скажем одне тільки слово «Україна» - і в уяві постають тополі в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба над річкою. Який прекрасний пейзаж змалював Т.Г. Шевченко у вступі до поеми «Причина», що став піснею «реве та стогне Дніпр широкий»

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

Тема сьогоднішнього уроку позакласного читання «Верба красна, вербиченька». Урок наш буде не зовсім звичайний. Він буде цікавий, адже, ви дуже ретельно готувалися: вчили вірші, прислів’я, готували цікаві повідомлення, читали оповідання, легенди, вчили пісні. На уроці ви дізнаєтеся багато цікавого про чудове дерево — вербу, про те, яку користь воно приносить людям, чому українці люблять і поважають це дерево.

2. Бесіда

- Діти, яка зараз пора року?

- Так. Зима вирушила від нас з своїми синами — місяцями у мандрівку на далеку північ, сонечко одразу розбудило її сестру — весну. Прокинулась вона, а надворі роботи тільки встигай, та на допомогу поспішив її перший син.

- Як називається її перший весняний місяць?

- А хто вивчив прислів’я та приказки про березень.

Учень: Березень березовим віником зиму вимітає, а весну у гості запрошує.

Березень: Дякую діти, багато ви про мене знаєте. Приходжу, я, і разом зі мною з’являються слова: верба, вербові котики, пролісок, конвалія, ряст, сон- трава. Як можна назвати ці слова?

- Це весняні слова.

Березень: Ці слова з’являються навесні, прокидаються разом з природою. Верба зі своїми синочками - котиками землю будить.

Вчитель: Сідай. Березню, з нами та послухай, що знають наші діти про вербу.

ІІІ. Розкриття теми уроку. Розширення, поглиблення читацького досвіду учнів.

1. Читання статті «Теоретичні відомості про вербу» (додаток 1)

Аналіз змісту статті

- Скільки видів верб росте на Україні?

- В яких умовах любить рости верба?

2. Слухання «Казки про котики» Надії Кирян (додаток 2)

а) Переказ казки

3. Опрацювання оповідання «Прощання з вербою» Зірки Мензатюк

а) Інсценізація уривку оповідання «Прощання з вербою»

б) Бесіда за змістом твору

- Хто дійові особи цього твору?

- Чому стала зайвою верба для господаря?

- Яку останнє прохання було у верби?

- А як верба розбудила землю ми дізнаємося далі з оповідання.

в) Продовження читання оповідання (додаток 3)

г) Обговорення змісту твору з елементами вибіркового читання

- Які пташки прилетіли до верби?

- Де зимують ці пташки?

- Якими словами пташки покликали весну? (читаємо разом)

- Хто допоміг прокинутися вербі?

- Як це воно зробило? (прочитайте)

- Якою ж зразу стала верба?

- А що за дівчина постала у саду?

- Яка вона була?

- Як дівчина —весна будила землю? (прочитайте)

- Що за свято Великдень ?

- Які слова говорила веснв?

- Якої традиції дотримувалася дівчина з вербовою гілкою

- Як називається тиждень перед Великоднем і які звичаї пов’язані з цим святом?

4. Обговорення оповідання «Вербові котики» Євгена Шморгуна

ІV. Фізкультхвилинка.

Діти повторюють вірш, б’ють один одного вербовими гілками, запам’ятовують народний звичай.

Не я б’ю, верба б’є,

За тиждень Великдень.

Недалечко червоне яєчко.

Будь великий, як верба,

Будь здоровий, як вода.

Будь багатий, як земля,

А вродливий , як весна.

V. Читання та обговорення поетичних творів.

Верба опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила на таку шану. «Нема України без верби і калини», - кажуть у народі.

1) «Виростеш ти сину» Василь Симоненко

- Про що розповідається у цьому вірші?

- Яка його головна думка?

- Про що верби нагадуватимуть українцеві на чужині?

2) «Не беріть із зеленого лугу верби» Олександр Олесь (додаток 4)

- До чого закликає нас поет?

- Що потрібно робити, щоб верба росла на жовтих пісках?

3) «Це що за диво з нашою вербою» Іван Вирган (додаток 4)

- Чому відбулися зміни на вербі?

- Про що вони сповістили?

4) «Котики — воркотики» Андрій М’ястківський (додаток 5)

- Чим сподобався вам цей вірш?

- Чому кіт не звертав уваги на котиків?

5) «Біля яру біля стежки…» Ліна Костенко (додаток 5)

- Які сережки хотіла подарувати верба дівчатам?

6) «Верби» Кузьма Журба (додаток 5)

- Який настрій верб описує автор?

- Хто їх розсердив?

- Про що він попросив їх помахом руки?

7) Верба у творчості Т.Г. Шевченка.

- Тарас Григорович Шевченко дуже любив це дерево. Для нього верба була символом України, дорогою згадкою про красу рідної землі. Він присвятив їй багато поетичних рядків.

Читання напам’ять уривків із творів Шевченка.

VІ. Верба в прислів’ях і приказках

- Діти давайте прочитаємо прислів’я і приказки про вербу.

Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

Правда твоя, що на вербі груші, на осиці — кислиці.

Добра як з курки молока, а з верби петрушки.

Верба товста, та всередині пуста.

Були вареники, та на вербу повтікали.

Дівка- як верба: її не поливай, а вона росте.

VІІ. Інформація дітей про користь та використання верби

- Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти: кобзи, бандури, сопілки.

- З вербового стовбура видовбували човен, ночви, робили меблі.

- З вербових гілочок плели кошики , виплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною, робили тини біля садиби.

- А чи знаєте, чому на глиняному посуді рослинний орнамент? Колись виплели із вербових гілочок посуд, обмазали його глиною і почали сушити в гарячій печі. І раптом на посуді з’явилися візерунки (сажа від згорілої лози). З тих пір і розмальовують глиняний посуд.

- Верба — це дерево цілюще. Воно лікує від різних хвороб , від головного болю, при високій температурі, від болю у шлунку та горлі.

- Верба є позначкою води на землі, бо росте біля річок, ставків, джерел. Тому й криницю копають завжди під вербою. «Де біліє вербиця, там здорова водиця», - говорить народне прислів’я. Верба є чудовим природним фільтром для води. У відро з водою люди клали вербову дощечку завбільшки з долоню, вона дезінфікує воду, поліпшує її смак, надаючи «вербного духу».

VІІІ. Підсумок уроку.

- І в наш час український народ з великою пошаною ставиться до свого дерева — символу, саджає його для озеленення берегів річок і ставків, у парках, край городів, і обабіч доріг. Верби як згадка про Україну посаджені в різних куточках планети, де залишили добру пам'ять про себе наші земляки.

- Діти, ми повинні бережно ставитись до рідної природи. Шанувати і берегти дерева, знати їхні особливості, значення розумно їх використовувати, щоб бути природі другом, справжнім патріотом України.

Від земної краси заясніло лице,

І краса має власне начало…

Посади деревце, молоде деревце,

Щоб воно рідний край заквітчало.

Додаток 1

Теоретичні відомості про вербу

Близько 500 видів верб росте на нашій планеті. 30 припадає на Україну. Це невибаглива, морозостійка і вологолюбна рослина у вигляді куща чи невисокого дерева. Найпоширенішими у нас є верба біла, ламка, козяча, гостролиста, прутовидна, пурпурова, попеляста та інші.

Раніше за всіх зацвітає верба гостролиста (шелюга), яка має червону кору, листки довжиною 6-15 см, зверху темно-зелені, блискучі, сизуваті. Їхні великі (до 3, 5 см завдовжки) сережки звуться «котиками».

Додаток 2

Казка про котики

Одного разу сіренький пухнастий котик покохав сусідську кицьку і вирішив подарувати їй квіти. А був ще лише початок березня, навколо лежав сніг, і не видно було жодної квітки. Врешті котик вирішив ходити по гілках різних дерев наспівуючи:

Дубе, дубе, дубе, скубни мене за чуба,

Дай квіточку- зоряницю, щоб привітати кицю.

Але могутній дуб міцно спав і не почув його прохання. Тоді котик звернувся до ялинки:

Ялиночко, ялинко, я дам тобі сніжинку,

Ще й снігову спідницю — дай квіточку для киці!

Тільки ялинка не могла зацвісти і стомлено мовчала. Отак ходив, ходив Мурчик і нарешті заліз на вербу, ступаючи обережно по гілочках і наспівуючи:

Ой, вербочко-сестричко, вродливе твоє личко,

Дай квіточку маленьку, таку, як я, сіреньку,

Пухку, як паляниця, щоб привітати кицю!

І так він розчулив вербичку, що сталося диво: де тільки не ступне котик лапкою, там з’являються маленькі сіренькі і дуже симпатичні вербові квіточки — котики. Їх люди тепер щороку дарують один одному ранньою весною.

Додаток 3

Прощання з вербою

(уривок)

Закивала верба високими гілками, і злетілися до неї синиці, вівсянки, дрозди, коноплянки, славки і плиски, чижі і горнохвістки, і чубатий одуд, і дзьобатий дятел, ще й сорока - скрегока, всілася на самісінькім верху. Заспівали, защебетали, закричали на сто голосів:

- Весно красна, ходи до нас!

Почуло їх сонце, відчинило своє блакитне вікно й обсипало вербу зливою проміння. Тої ж миті розкрилися вербові бруньки й випустили золотаво-зелені сережки і такі прозоро- чисті, такі ніжні гіркуваті пахощі поплинули садом! Враз постала дівчина, юна та свіжа, взяла у руки вербову гілочку в цвіту і ну торкати нею все навколо. Торкнула дерева — зацвіли дерева, торкнула землю — хрещатий барвінок спалахнув блакитними зірками, торкнула хмару — і та розквітла, веселкою замаїлася! А дівчина з гілкою — від дерева до дерева , від саду до поля:

«Не я б’ю, верба б’є,

За тиждень Великдень»

Надія Кирян

Додаток 4

Не беріть із зеленого лугу верби…

Не беріть із зеленого лугу верби

Ні на жовті піски, ні на скелі,

Бо зів’яне вона від жаги і журби

По зеленому лузі в пустелі.

І сосни не несіть на зелені луги,

Бо вона засумує в долині

І засохне в воді від палкої жаги

І нудьги по далекій вершині…

Олександр Олесь

Це що за диво з нашою вербою? ..

Це що за диво з нашою вербою?..

Ще звечора вона біля ставка

По-мертвому сіріла над водою,

А це, диви, зелена вся яка!..

Хіба що, може, вискочивши миттю

Вночі з води, ретельний водяник

Її обкинув рясковою сіттю

І знов собі десь під водою зник?!

Іван Вирган

Додаток 5

Котики-воркотики

Котиків —воркотиків рясно на вербі.

Котиків-воркотиків я нарву собі.

Котики-воркотики всілися рядком.

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Котики — воркотики в мене на вікні.

Котики — воркотики - гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики — це вербовий цвіт.

Андрій М’ястківський

Біля яру, біля стежки…

Біля яру, біля стежки одягла верба сережки,

Головою хилитала, потихесеньку питала:

- Де ота біленька хатка, що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки, подарую їм сережки.

Ліна Костенко

Верби

Над рікою верби гнуться і шумлять.

Хто їх так розсердив? Хто і звідкіля?

Тут сказали — вітер, та чи вірить їм?

Він лиш небо витер рукавом своїм,

Побував у лісі: «Чи здоров чи жив?» -

Річкою пронісся, хвилі розсмішив.

А тоді над шляхом, там , де верболіз,

Жменю листя птахом в синю вись поніс.

Ще й махнув рукою: «Линьте в небеса!»-

Верби ж над рікою залишилися…

Кузьма Журба

Додаток 6

Додаток 7

Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй) — у християн неділя Вербного тижня, коли вони святкують Вхід Господній у Єрусалим.