Трудове навчання розробки уроків та методичні рекомендації - Нова українська школа - 2021

Макетування елементів українського костюма

Мета:

- Познайомити учнів з українським національним костюмом, сформувати поняття «макет одягу», використовувати інтерактивні технології: робота в парах, групах, тестування.

- Розвивати творчі здібності учнів, вміння різати папір, робити аплікацію.

- Формувати здоров’язберігаючу компетентність.

- Виховувати повагу до українських традицій та її символів, шанування українського національного вбрання, любов до праці, охайність, задоволення від групової праці та її результатів. Дати дітям можливість відчути приналежність до української нації.

Обладнання: шаблони-фігури українців (чоловіка та жінки), вишиті рушники, різновиди українських національних костюмів, зразки візерунків для вишиванок; роздатковий матеріал для аплікації, клей, клейонка, ножиці, фартух, аудіозапис музичної фізхвилинки, картки для тестування, зразки національного вбрання різних регіонів України, сорочки-вишиванки для хлопчиків, які читають вірші.

Хід уроку:

1. Привітання до гостей.

Добрий день вам, добрі люди,

Ви прийшли у перший клас.

Трудове навчання буде.

Ми запрошуємо вас.

2. Організаційний етап.

Інструкція з ТБ при роботі з ножицями.

3. Цілепокладання. Мотивація.

Бесіда.

Вчитель: без чого не може прожити людина? (Без повітря, їжі, одягу…)

Давайте спробуємо відгадати загадки.

1. Невеличкі дві хатини, в них м’якенькі, теплі стіни.

По п’ять братиків малих прожива в хатинах тих. / Рукавички /.

2. Сиджу верхи не знаю на кому, знайомого зустріну, угору підстрибну. /Шапка/.

3. Удень з ногами, а вночі без ніг. /Чоботи/.

- З давніх-давен у людей склалося особливе відношення до свого одягу. Він повинен бути чистим, красивим, зручним, охайним.

Люди кажуть:

1. По одежці зустрічають, по розуму проводжають.

2. Чисті чоботи швидше ходять. (Обговорення прислів’їв).

Учні у вишиваних сорочках читають вірші

1. Мама вишила мені квітами сорочку.

Квіти гарні, весняні:

- На, вдягай, синочку.

2. В нитці сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

3. Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю.

4. Цю сорочечку люблю,

Вишиту нитками.

Щось змайструю теж, зроблю

Для своєї мами.

4. Повідомлення теми уроку.

- Сьогодні, діти, ми з вами поговоримо про те, як український народ вкладав свою душу, тепло, уміння в виготовлення одягу, різних прикрас, що склали український національний костюм і самі спробуємо відтворити цей чарівний витвір мистецтва.

5. Вивчення нового матеріалу. Символіка національного вбрання.

(На дошці — шаблони: контури хлопця та дівчини. У дітей — роздатковий матеріал для вирізання та аплікації окремих елементів українського костюма. Діти вирізають частини костюма, а вчитель наклеює їх на шаблони на дошці і одночасно проводить бесіду про символіку національного вбрання).

Image

- Як одягалися в давнину українці?

Усі і дорослі, і малі, і жінки, і чоловіки носили білу полотняну вишиту сорочку. Старі люди запевняли, що сорочка-вишиванка боронить від злої сили.

Українці здавна дбали про те, щоб їхній одяг був теплим, гарним і зручним не заважав під час роботи. Тому так багато в українському вбранні різних безрукавок. Безрукавки, як і сорочки, також носили всі. В західній частині України їх називають кептариками.

Замість сучасних спідниць жінки вдягали кольорову плахту з розрізами, запаску і фартух.

Чоловіки на ноги вдягали чоботи. А жінки сап'янці, дуже гарні червоні, сині чи жовті черевички.

Без шапки на вулиці з'являтися не можна було. А в хаті шапку обов'язково знімали.

Жінки на голові носили різної форми очіпки і яскраві хустки. Дівчата одягали вінки з різнокольоровими стрічками.

По всій Україні вбрання мало свої неповторні особливості. І важко сказати, в якій частині України національне вбрання найкрасивіше.

Image

Image

Наші пращури в своєму житті поклонялися найбільшій святині: Берегині — Великій Богині, Богородиці. Вона була одним з найдавніших оберегів, символів українського народу. Всі свої дії, вчинки пов’язували з нею. І на українському одязі — дуже багато символів саме від Матері — Берегині /оберегів/.

Одяг і чоловіків і жінок завжди був майстерно вишитий та прикрашений. Вишиванням в Україні займалися виключно жінки. Для цієї роботи використовувалася кожна зручна нагода: вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми вечорами і години відпочинку від польових робіт.

Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50-80 сорочок з тонко виробленого і вибіленого полотна: для буденної роботи, свят, весілля, навіть на смерть, тобто для потреб протягом усього життя. Дівчата змагалися між собою в доборі узору, в майстерності вишивати. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості.

Фізхвилинка.

Продовження бесіди.

Чудодійною жіночою прикрасою і одночасно головним убором слугував віночок. Магічних властивостей надавала йому форма кола й ретельно підібрані квіти-обереги. Під час Зелених свят та на Івана Купала дівчині не можна було знімати віночка, щоб не потрапити у руки «нечистому». У пастуших піснях вінок часто виступає як оберіг, який символізує щастя родини та достаток у господарстві й оберігає худобу від нечистої сили. Тож не дивно, що, вірячи в це, наші прадіди (у деяких селах) надівали вінки на корів. Вони були справжніми Зірочками, їх шанували, адже вони — годувальниці.

Український віночок — не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, здоров’я береже.

Image

Впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошок, ромашок.

Деревій. Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, в народі її називають деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де приросла ця рослинка, вона завжди цвіте. Тому й люди вплели її до віночка як символ нескореності.

Барвінок — до людської оселі тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють від простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весільні букетики. Цілий рік його шанують, вважаючи символом життя.

Безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському, тому й співають славу цьому квітові життя.

Вишневий та яблуневий цвіт — символ материнської любові.

Калина — символ краси та дівочої вроди, символ України.

У народі кажуть, що Троянда була колись дуже красивою дівчиною. Вона, як і її сестри — Мальва та Півонія, лікувала людей від серцевих хвороб.

Любисток і васильки були колись птахами, що вчили людей любити одне одного та бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими рослинками. У віночку ці квіти є символами відданості, уміння бути корисними.

Ромашка у віночку наймолодша. Її вплели у вінок, коли переконалися,що вона приносить не лише здоров’я, але доброту й ніжність.

Плести віночки — то ціла наука.

В'язати стрічки треба теж уміти і символи їхні знати.

Посередині в’яжуть коричневу стрічку — символ Землі-годувальниці. Пообіч — жовті — символ Сонця, далі — світло-зелені — символ краси і молодості. Потім — голубі і сині — символ неба і води, що дають сили й здоров’я. В’яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову — символ достатку.

Люди вірили у силу стрічок, які оберігали волосся від чужих очей. Тому стрічки відмірювались за довжиною дівочої коси і відрізались трохи нижче, щоб її сховати.

Починали носити віночок дівчатка з 3 років.

Усього відомо 77 видів вінків — відгомін барвистої пісні Матері-Землі.

Обереги

Оберігати людину від хвороб, чорних сил та життєвих негараздів мали не тільки прикраси, а й сам одяг. Сильну магічну дію наші пращури приписували і обережним вишивкам на одязі. Для них використовувалися мотиви й образи, про які вже ми говорили, - Берегиня, коні та птахи, геометричні форми. Кожен стіжок повинен був захищати того, хто носить цей одяг.

Орнамент на одязі мав завдання — «не впустити хворобу» до тіла. На головному уборі, що мав ідею неба, наближав людину до неба, часто зображувалися обереги-птахи (та й сам він мав пташині назви — кокошник, кичка). Вишивка на комірі, кінцях рукава, на горловині мала захищати прорізи-отвори.

Пояс, як деталь одягу, був дуже пов'язаний з оберегами. І не через те, що до нього чіпляли обереги-фігурки та зілля. Він сам був оберегом. Пояс вважався чоловічим захисником. На Слобожанщині пояс вишивала й дарувала наречена своєму коханому — на майбутнє щастя. Він був символом чоловічої сили.

Намисто. І нині в усіх регіонах України маленькі дівчатка, граючись, плетуть собі намисто з ягідок, часто й не здогадуючись про їхню дію і не думаючи, що таке саме носили колись їхні прабабусі. А ті на свято надівали багато низок намиста. У будень же намагалися надягати менше разків. Адже розірвати нитку, на якій зібране намисто, як і згубити сережку, то був поганий знак. Але взагалі без намиста не ходили навіть у будень, адже воно оберігало дівчину від застуди, тож завжди треба було мати на шиї хоча б одну нитку намиста.

У народі вірили, що особливу магічну силу мають речі, які передаються у спадщину, з покоління в покоління. Найчастіше передавалися жіночі обереги — одяг і сережки. Мода на них залишалася незмінною. Від батька до сина інколи переходили «магічні» ножі, пряжки для ремінців, тощо… Селянські «коштовності» були родинною реліквією, їх дбайливо берегли для наступних поколінь, адже коштували ці скарби інколи й дорожче за все хазяйство.

6. Рефлексія.

Тест.

(Учні відповідають на питання тесту за допомогою сигнальних карток, на яких розташовані цифри 1, 2 ).

А) Який костюм ми сьогодні зробили?

1. Український

2. Російський

Б) За допомогою чого українці оздоблювали одяг?

1. Аплікації

2. Вишивки

В) Що надівали дівчата на голову влітку?

1. Шапку

2. Вінок

Г) Як називаються символи українського костюма?

1. Медальйони

2. Обереги

Д) Як називали українці матір усього живого, охоронницю, богиню Землі?

1. Берегиня

2. Аврора.

7. Підсумок уроку.

Подяка учням та вчителю за проведений урок.

Оформлення підсумкової роботи на дошці.