Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Мирилки

* * *

Дай скоріш мізинчик свій,

Зачепи його за мій.

Мізин-мізин-мізинець —

Помирив нас, молодець!

* * *

Мирилка летіла,

На плече сіла,

Сказала тихенько:

«Миріться швиденько!»

* * *

Мирись, мирись, мирись

І більше не сварись!

Ир-ир-ир-ир,

Настав мир.

Ба-ба-ба-ба,

Знову дружба.

* * *

Через тин вишня похилилася,

Дружка з дружкою посварилися:

«Тобі яблучко, мені грушечка,

Не сварімося, помирімося, моя дружечко».

* * *

Винний я

І винний ти.

Так бува

У нас завжди.

Тож обоє

Уклонились

І швиденько

Помирились.

* * *

Не дивися

Так сердито,

Дуже хочу

Я дружити.

Ось мізинчик,

Мізинець —

Сварки нашої кінець.

ДРУЖЕ! А ти промовляєш мирилки, коли миришся з друзями чи рідними? Може, маєш якусь улюблену мирилку? Розкажи мені, будь ласка!

А як ні, то можеш вивчити якусь із наведених — вони короткі та цікаві.

Проказавши останню мирилку, діти радісно дивились один на одного — як добре, коли поряд хороші друзі! Раптом усі здригнулися. За їхніми спинами пролунав дзвінкий голосок: «Знову дружба! Як чудово! І я дуже радий з вами дружити! І до бібліотеки я із задоволенням піду! Адже ви допоможете мені розібратися у прочитаному?..»

Скільки було радості, скільки ніжних слів почув Питайко, скільки обіймів довелося йому витримати... І знову Оленка мала вгамовувати однокласників:

— Обережно, будь ласка! Він же ще слабенький! Ви що, хочете, щоб Питаєчко нічого не встиг побачити? Йому ж після такого галасу знову відпочинок знадобиться!

— Справді, ми ж його вже замучили!

— Питаєчку, ти відпочинь до ранку, а завтра Оленка принесе тебе до школи, і ми, як і раніше, після уроків знову зберемося поспілкуватись!

— Ідіть, готуйтеся до уроків, я тепер знову буду з вами... Може, місяць, а можливо, і більше витримаю... І взагалі, у нас іще майже два роки... З перервами...

Питайко дійсно трохи втомився від такого бурхливого прояву емоцій друзів. Приємно, звичайно, але після року сплячки він ще не зовсім отямився...

Учні помітили це і поспіхом тихенько залишили Оленчину квартиру. Але на вулиці не витримали і голосно закричали:

— Ура!!!

...А зранку — знову школа, знову клас, уроки, навчання. Після четвертого уроку учні зібрались на улюбленій галявинці за школою. Звичайно, і Питайко був з ними. Добре все обміркувавши, вирішили сьогодні ж улаштувати Питайка десь на полиці шкільної бібліотеки.

Без сумніву, всі трохи хвилювались, як він там буде сам, бо ж ніхто з учнів не міг залишатися з розвідником увесь час.

— Не хвилюйся, Питаєчку, ми будемо часто-часто навідуватися до тебе, відповідати на твої питання, розповідати про наші успіхи... — Оленка нервувала набагато більше за самого Питайка.

Питайкові ж дуже хотілось якнайшвидше потрапити до місця, яке називалося так милозвучно і загадково, — БІБЛІОТЕКА.

Учні з Питайком на руках вже вирушали до шкільної бібліотеки, але їх зупинив тихий і, як завжди, розважливий голос Арсена:

— Зачекайте, ми ж не вирішили найголовнішого — з яких саме полиць Питайко почне читати! Адже в бібліотеці дуже багато книжок зовсім різних жанрів, рівнів складності. З чим будемо знайомити його найперше?

Учні повернулися на галявину і з вдячністю подивилися на Арсена. Справді, не здіймати ж галас серед бібліотеки! Треба детально все продумати, що інопланетянин прочитає насамперед. І одразу ж почалися суперечки:

— Казки! — кричали любителі казок.

— Щось про життя тварин! — це Полінка і Настуся.

— Про нас, школярів!

— Пригоди! Про шпигунів, індіанців, поліцію!

— Енциклопедії — в них про все на світі розповідається!

— Підручники, з них одразу всього навчиться!

— Щось із гумором, веселе, жартівливе!.. — найголосніше кричав непосидючий Мишко.

— І чого ви кричите? Чом би не спитати в самого Питайка? Що його найбільше цікавить? — знову тихий розумничок Арсен урятував клас від сварки. — Про що ти, Питаєчку, хочеш дізнатись?

Питайко, який серед сварок почувався дуже незатишно, вдячно відгукнувся на запитання Арсена:

— Коли я розповів вам, що пробуду на Землі, поки ваша планета тричі обернеться навколо Сонця, ви сказали, що це — три роки. Я б хотів знати, що таке РІК, що зміниться на Землі за цей ваш рік...

Арсен присів із Питайком на руках на лаву і став говорити. Він розповів, що рік має чотири пори...

— Ти прилетів на початку осені — бачиш, і зараз, як і рік тому, листя жовтіє, а скоро і зовсім опаде. Осінні місяці звуться вересень, жовтень і листопад. Коли осінь минає, настає зима. Вона триватиме три місяці — грудень, січень, лютий. Між груднем та січнем настає новий календарний рік. Врешті, про зиму ти й почитаєш найперше.

За зимою настане весна. Це моя улюблена пора року. Весні відведено три місяці — березень, квітень і травень. Навесні багато гарних, веселих свят: Восьме березня — свято жінок, Перше квітня — день гумору і сміху, Великдень... Та й про них ти згодом дізнаєшся, ще й святкуватимеш їх з нами...

А після весни настане найтепліша пора року — літо. Три місяці шкільних канікул! Я дуже сподіваюся, що влітку ти відвідаєш з нами різні місця відпочинку. А звуться літні місяці червень, липень і серпень.

Арсен обернувся до однокласників, які терпляче слухали його розмову з Питайком:

— Тож спочатку нехай почитає про пори року. Різне — і казки, і вірші, й оповідання. Бо йому все це треба пізнати, а потім прожити. Я знаю, де знаходиться полиця, яка нам потрібна...

Арсен знав шкільну бібліотеку, як власну квартиру, тому ніхто не заперечував.

До бібліотеки зайшли гуртом, але дуже тихо, бо шуміти тут не можна — про це знали всі. Перед тим як увійти, Микитка нагадав усім «мовчанку».