Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Оповідання - Я хочу сказати своє слово
Осінь
Полиця 1. Пори року

Катерина Іванівна повела своїх ма-люків-першокласників у поле. Був тихий ранок початку осені. Далеко в небі летів ключ перелітних птахів. Птахи тихо курликали, і від цього в степу було сумно.

Катерина Іванівна сказала дітям:

— Сьогодні напишемо твір про осіннє небо, про перелітних птахів. Кожен з вас хай скаже, яке зараз небо. Дивіться, діти, уважно. Добирайте рідною мовою красиві, влучні слова.

Діти притихли. Вони дивились на небо і думали. А через хвилину почулись перші твори-мініатюри.

— Небо синє-синє...

— Небо блакитне...

— Небо чисте...

— Небо лазурне...

І все. Діти знову і знову повторювали ті ж слова: синє, блакитне, лазурне, чисте... Збоку стояла маленька синьоока Валя і мовчала.

— А ти чому мовчиш, Валю?

— Небо ласкаве... — тихо сказала

Валя і сумно посміхнулася.

Діти притихли. І в цю мить вони побачили те, чого не бачили досі.

— Небо сумне...

— Небо тривожне...

— Небо журливе...

— Небо холодне...

Небо грало, тремтіло, дихало, як жива істота, і діти дивились в його сумні сині-сині осінні очі.

Василь Сухомлинський

ДРУЖЕ! Знову я нічого не розумію. Допоможи мені!

* Чому діти казали, що небо ласкаве чи журливе?

* А як ти гадаєш, чи відрізняється ласкаве небо від журливого або холодного за кольором?

* А може, діти описували не небо, а свій настрій?