Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019
Поросятко в колючій шубці
Зима
Полиця 1. Пори року
(Переклад з російської Наталії Курганової)
Була зима. Стояли такі морози, що їжачок кілька днів не виходив зі своєї хатинки, топив піч і дивився у вікно. Мороз розмалював віконце різними візерунками, і їжачкові час від часу доводилося залазити на підвіконня, дихати на замерзлу шибку і терти її лапкою.
«Ось вони!» — казав він, знову поба чивши ялинку, пеньок і галявину перед хатинкою. Над галявиною кружляли сніжинки, вони то злітали кудись угору, то спускалися до самої землі.
Їжачок притулився носом до вікна, а одна сніжинка знадвору сіла на скло, начебто їжачкові на ніс, піднялася на маленьких ніжках і сказала:
— Це ти, їжачок? Чому ти не виходиш з нами погратися?
— Надворі холодно, — відповів їжачок.
— Ні, нам анітрішечки не холодно! Подивись, як я літаю!
І вона злетіла зі скла і закружляла над галявиною. «Бачиш?! Бачиш?!» — кричала вона, пролітаючи повз віконце. А їжачок так притулився до скла, що ніс у нього розплющився і став схожий на поросячий п'ятачок. Сніжинці раптом здалося, що це вже не їжачок, а Поросятко, одягнене в колючу шубку, дивиться на неї з вікна.
— Поросятко! — гукнула вона. — Виходь з нами гуляти!
«Кого це вона кличе?» — подумав їжачок і вм'явся в шибку ще сильніше, щоб подивитись, чи немає на призьбі Поросятка.
А Сніжинка тепер вже напевне знала, що за віконцем сидить Поросятко в колючій шубці.
— Поросятко! — ще гучніше крикнула вона. — У тебе ж є шубка. Виходь з нами гратись!
«Так, — подумав їжачок. — Там під віконцем, мабуть, сидить Поросятко у шубці і не хоче гратися. Треба запросити його до хати та напоїти чаєм». І їжачок зліз із підвіконня, взув валянки та вибіг на ґанок.
— Поросятко! — гукнув він. — Іди пити чай!
— Їжачок, — сказала Сніжинка, — Поросятко тільки-но втекло. Пограйся ти з нами!
— Не можу — холодно! — відповів їжачок і зайшов.
Закривши двері, він залишив біля порогу валянки, підкинув у піч дровець, знову заліз на підвіконня та притулився носом до шибки.
— Поросятко! — гукнула Сніжинка. — Ти повернулось? Виходь! Гратимемось разом!
«Воно повернулось», — подумав їжачок. Знову взув валянки та вибіг на ґанок.
— Поросятко! — гукнув він. — Порося-а-а-а-тко!..
...Завивав холодний вітер, і весело кружляли сніжинки.
Так аж до пізнього вечора їжачок то бігав на ґанок та кликав Поросятка, то, повернувшись до хати, залазив на підвіконня і притулявся носом до шибки.
Сніжинці було байдуже, з ким гратися, і вона кликала то Поросятка в колючій шубці, коли їжачок сидів на підвіконні, то самого їжачка, коли він вибігав на ґанок.
А їжачок, засинаючи, боявся, аби ж не змерзло в таку морозяну ніч Поросятко в колючій шубці.
Сергій Козлов
ДРУЖЕ!
* Я нарахував у цій казці ТРЬОХ героїв: Сніжинка, їжачок та Поросятко в колючій шубці. Чи згоден ти з цим? Чому?
* Підкажи мені, куди ж зникало Поросятко, коли їжачок вибігав на ґанок.
* Яким тобі уявляється їжачок? Чи таким він тобі здавався в попередній казці?