Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Лісова відлига
Зима
Полиця 1. Пори року

(Переклад з російської Наталії Кургановоі)

Ах, яка це була м'яка, тепла відлига! Кружляли сніжинки, і в лісі пахло весною. Їжачок сидів на ґанку своєї хатки, вдихав повітря та посміхався.

«Не може бути, — думав він, — що іще вчора в лісі тріщали дерева і сердитий Дід Мороз скрипів попід вікнами своїми великими валянками, а сьогодні його зовсім немає! Де ж він?»

І їжачок став гадати, куди б міг заховатися Дід Мороз.

«Якщо він вліз на сосну, — міркував їжачок, — то десь під сосною стоять його великі валянки. Адже навіть Ведмежатко не може влізти у валянках на сосну!»

«Якщо він заховався під кригу, — далі міркував їжачок, — то десь на річці обов'язково мусить бути дірка, і з неї мусить іти пара. Тому що Дід Мороз сидить у валянках на дні та дихає. А якщо він зовсім пішов із лісу, я обов'язково побачу його сліди!»

І їжачок надів лижі та побіг між деревами. Але під жодним деревом не було валянків, на річці він не побачив жодної дірки і ніде не знайшов ніяких слідів.

— Діду Морозе! — гукнув їжачок. — Відгукни-и-ись!..

Але було тихо. Тільки сніжинки кружляли навкруги та десь далеко-далеко стукав Дятел.

Їжачок зупинився, прикрив очі та уявив собі красивого Дятла, з червоним пір'ячком і довгим дзьобом. Дятел сидів на верхівці сосни, час від часу відкидав голову назад, примружувався та, начебто розсердившись, стукав дзьобом: тук! Бризкала соснова кора і з м'яким шурхотом осипалася в сніг...

«Напевне, Дятел знає, де Дід Мороз, — подумав їжачок. — Він сидить високо, тому все добре бачить».

І він помчав до Дятла.

— Дятле! — ще здаля закричав їжачок. — Чи не бачив ти Діда Мороза?

— Тук-тук! — сказав Дятел. — Він пішов!

— А де ж його сліди?

Дятел звісив дзьоба до їжачка, зіщулившись, подивився на нього та відповів:

— А він пішов без слідів!

— Як же це? — здивувався їжачок.

— А дуже просто! Припливла хмаринка та спустилась низько-низько. Дід

Мороз закинув спочатку на неї валянки, потім зліз сам і поплив...

— Куди? — запитав їжачок.

— На Кудикину гору. Тук-тук! — сказав Дятел.

І їжачок, заспокоївшись, пішов додому та дорогою уявляв собі засніжену Кудикину гору, по якій ходить, мабуть, зараз Дід Мороз і скрипить своїми великими валянками.

Сергій Козлов

ДРУЖЕ!

* Нагадай мені, як, за словами Дятла, зник Дід Мороз.

* Я так і не зрозумів, куди зник Дід Мороз. Намалюй, як ти уявляєш місце, де він живе.