Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Витівки старої зими
Зима
Полиця 1. Пори року

(Переклад з російської Наталії Забіли)

Розгнівалася стара Зима: задумала вона все живе знищити. Перш за все вона стала до пташок добиратися: набридли їй вони своїм криком та вереском.

Дмухнула Зима холодом, зірвала листя з лісів та гаїв і розкидала його по дорогах. Нема куди пташкам сховатися; почали вони зграйками збиратися, думу думати. Зібралися, покричали і полетіли за високі гори, за сині моря, у теплі краї. Залишився горобець, та й той під стріху забився.

Бачить Зима, що пташок їй не наздогнати, і накинулася на тварин: запорошила снігом поля, завалила кучугурами ліси, одягла дерева льодовою корою і посилає мороз за морозом.

Ідуть морози, один від одного лютіший, з ялини на ялину перестрибують, потріскують та поляскують, тварин лякають.

Не злякалися звірі: в одних шуби теплі, інші в глибокі нірки поховалися; білка в дуплі горішки гризе, ведмідь у лігві лапу ссе, зайчик, підстрибуючи, гріється. А коники, корівки та овечки давним-давно в теплих хлівах сіно жують, тепле пійло п'ють.

Дужче озлилася Зима — до риб вона добирається: посилає мороз за морозом, один від одного лютіший.

Морозці бадьоро біжать, молотками голосно постукують: без клинів, без підклинків по озерах, по річках мости мостять.

Замерзли річки та озера, але тільки згори; а риба вся вглиб пішла: під крижаною покрівлею ще тепліше.

«Ну, заждіть, — думає Зима, — дійму я людей». І шле мороз за морозом, один від одного лютіший.

Затяли морози вікна льодовими візерунками; стукотять і в стіни, і в двері, аж дерево тріщить.

А люди затопили пічки, печуть собі млинці гарячі та посміхаються. А як доведеться комусь по дрова в ліс поїхати — вдягнеться він у кожух, повстяники, рукавиці теплі та як візьметься сокирою махати — аж парко стане.

По шляхах, наче Зимі наперекір, валки потяглися: від коней аж пара йде; візники ногами притупують, рукавицями поляскують, плечима посмикують, морозці похвалюють.

А найбільше образилась Зима, що й малі дітлахи її не бояться! Ковзаються собі на ковзанах та на санчатах, у сніжки грають, баби ліплять, гори будують, водою поливають, та ще й мороз закликають: «Ну-бо, допоможи!»

Вщипне Зима з люті одного хлопчика за вухо, другого — за ніс, аж побіліють; а хлопчик ухопить снігу, та й ну терти — і розгориться в нього обличчя, як вогонь.

Бачить Зима, що нічим їй взяти: заплакала від злості.

З усіх стріх зимові сльози закапали... Видно, весна недалеко!

Костянтин Ушинський

Клин — загострений з одного кінця шматок дерева або металу.

Підклинки невеликий клин.

Повстяники зимове взуття, валянки.

Валки низка підвод із вантажем.

ДРУЖЕ, казку я прочитав, але все ж хочу дещо в тебе запитати.

* Я зрозумів, що стара Зима мала недобрий задум. Нагадай-но мені який. А як ти вважаєш, через що вона хогіла зробити таке зло?

* Як вона добралася до пташок? Як вони врятувались?

* Кого ще Зима намагалася згубити? Чи вдалося їй це?

* Як захищались від неї тварини, риби, люди?

* Що ж трапилось із Зимою?