Хрестоматія позакласне читання 2 клас НУШ - Курганова Н. В. 2019

Дванадцять місяців
Полиця 1. Пори року

Словацька народна казка

1

Жила собі жінка. Мала вона двох дочок: рідну Ґелену і нерідну Марушку. Тяжко жилося Марушці, бо мачуха не любила її. З ранку до пізньої ночі працювала дівчинка. А мачуха та Ґелена нічого не робили, тільки знущалися з Марушки. Мусила виконувати бідна дівчинка всі їхні примхи. От якось — а це було саме серед зими — заманулося Ґелені фіалок.

— Іди, Марушко, принеси мені з лісу фіалок!

— Що з тобою, люба сестрице? Хіба взимку ростуть фіалки? — відповіла бідна дівчинка.

— Як ти смієш перечити Ґелені! Роби те, що вона наказує! — крикнула мачуха і виштовхнула Марушку надвір.

2

Гірко заплакала бідолашна дівчинка та й пішла до лісу. Довго блукала вона глибокими снігами, шукаючи фіалки. Та фіалок ніде не було.

Раптом бачить Марушка: десь далеко на горі вогонь горить. Зраділа дівчинка і пішла на той вогник.

Довго довелося йти Марушці, поки вона зійшла на ту гору. Дивиться: там велике вогнище палає. А навколо вогнища сидять якісь люди, троє — діди із сивими бородами, троє — трохи молодші, ще троє — середнього віку і, нарешті, троє останні — вродливі юнаки. Це були дванадцять місяців. Крижаний місяць Грудень сидів найвище, на найпочеснішому місці. Волосся і борода його були білі, як сніг, у руках був посох.

Марушка підійшла ближче і попросила: — Добрі люди! Дозвольте мені погрітися біля вогню.

Крижаний місяць кивнув головою і спитав:

— Як ти прийшла сюди, дівчинко, і чого шукаєш?

— Я шукаю фіалок, — відповіла Марушка.

— Тепер не час шукати фіалок! Скрізь сніг лежить, — сказав Грудень.

— Я й сама це знаю, — відповіла

Марушка. — Але моя мачуха і сестра Ґелена наказали мені принести лісових фіалок. А без квітів я не смію приходити додому, бо домашні покарають мене. Добрі люди, чи не зможу я де відшукати фіалки?

І Марушка з таким благанням і з таким сумом подивилася на Грудня, що він сказав:

— Не журись. Ми допоможемо тобі відшукати фіалки.

А потім звернувся до молодого брата, віддав йому посох і сказав:

— Братику Березню, сядь на моє місце!

Березень сів на найвище місце і махнув палицею над вогнищем. У ту ж мить вогнище запалало ще яскравіше, сніг почав танути. На гілках з'явилися бруньки, скрізь зазеленіла трава, розпустилися квіти. Настала весна... Між кущами розквітали фіалки.

— Швидше, швидше, Марушко, рви! — сказав дівчинці Березень.

Марушка швидко нарвала великий букет фіалок, подякувала братам-місяцям і пішла додому.

Дуже здивувалися Ґелена й мачуха, коли побачили, що Марушка принесла їм фіалок.

Але незабаром забажалося Ґелені суниць. Знову послали вони в ліс Мару шку.

3

Тепер дівчинка не пішла блукати лісом, а попрямувала просто до дванадцяти місяців. Вони привітно зустріли її. Розповіла Марушка братам про нову примху своєї мачухи та її дочки Ґелени.

Місяць Грудень передав палицю прекрасному Червню, який сидів проти нього, і сказав:

— Братику Червню, сядь на моє місце!

Червень сів на найвищому місці і махнув палицею над вогнищем. У ту ж мить полум'я яскраво спалахнуло і сніг швидко розтанув. Земля вкрилася травою, а дерева — листям. Голосно защебетали пташки.

У траві з'явилися квіточки. Швидко почали визрівати ягоди. Суниць було так багато, наче хтось побризкав траву краплями крові.

Марушка назбирала суниць і віднесла їх мачусі та Ґелені.

Але Ґелені забажалося червоних яблук. Знову вони наказали Марушці йти до лісу.

4

Глибокими снігами пішла бідолашна дівчинка до братів — дванадцяти місяців.

Цього разу місяць Грудень передав палицю братові Вересню.

Сів Вересень на найвище місце і махнув палицею над вогнищем. Розтанув сніг, навколо стало по-осінньому сумно. Падало з дерев листя, і вітер гнав його по сухій траві. Перед Марушкою стояла яблуня, на ній швидко визрівали соковиті плоди.

— Швидше труси, Марушко! — сказав дівчині Вересень.

Струснула дерево Марушка — впало з дерева червоне яблуко, струснула вдруге — впало ще одне.

— Ну, а тепер іди додому, — сказав їй Вересень. Дівчинка подякувала братам і швидко пішла додому. Здивувалися Ґелена й мачуха, коли Марушка принесла їм яблук.

— Де ти зірвала їх? — запитали вони.

— На високій горі. Там ще багато яблук лишилось.

— Та чого ж ти не принесла більше. Невже сама дорогою поїла? — сердито закричала Ґелена.

— Ах, люба сестрице! Я навіть і не покуштувала. Мені дозволили струсити тільки два.

Поїла Ґелена яблука. Здалися вони їй надзвичайно смачними.

5

— Дай-но мені шубу, мамо! Я сама піду до лісу, обтрушу всі яблука, хай хоч дозволяють, хоч не дозволяють, — сказала вона.

Одяглася тепло Ґелена і пішла швиденько з дому.

Довго блукала дівчина, поки нарешті натрапила на братів. Не спитавши в них дозволу, підійшла вона до вогнища і стала гріти руки.

— Чого ти сюди прийшла? — суворо запитав її Крижаний місяць.

— А тобі що за діло? — грубо відказала Ґелена.

Місяць Грудень насупив брови і підняв палицю над головою. У ту ж мить згас вогонь. Небо вкрилося хмарами. На землю посипав лапатий сніг. Зірвався пронизливий, холодний вітер. Ґелені стало дуже холодно. Вона відчула, що замерзає.

А мати чекала дочку додому. Виглядала у вікно, вибігала за ворота. Та минав час, а дівчини не було.

Мати ще трохи почекала дочку і пішла сама шукати її. Чекала-чекала Марушка мачуху і сестру Ґелену, та не дочекалася, бо вони обидві замерзли в лісі.

ДРУЖЕ!

А з ким із брапв-міся-ців ти хогів би поспілкуватись?

Подумай, за що б ти хотів подякувати кожному братові.

А тепер поринемо в подорож по колу року. Почитаймо разом твори про пори року!

Але спочатку намалюй вогнище бра-тів-місяців і себе біля нього.